Голубєв А.М. Найпізніші хронологічні індикатори деталей клинкової зброї з довгим клинком Салтівської культури Верхнього Подонців’я
Голубєв А.М. Найпізніші хронологічні індикатори деталей клинкової зброї з довгим клинком Салтівської культури Верхнього Подонців’я // Історія зброї та військової справи. Частина 2. Епоха Давньої Русі. Київ: Видавець Олег Філюк, 2017. c. 40-45.
Метою даної роботи є виокремлення найпізніших хронологічних індикаторів серед деталей шабель та палашів салтово-маяцької культури Верхнього Подонців’я.
Клинкова зброя з довгим клинком належить до найважливішого елементу комплексу озброєння кочовиків раннього середньовіччя. Саме вона є показником розвитку військового мистецтва та рівня технології обробки заліза з одного боку, та індикатором приналежності людини до особливої, воїнської, соціальної групи у кочовому суспільстві. Палаші і шаблі раннього середньовіччя схожих форм виявлено майже на усій території Євразії. У зв’язку з цим важливого значення набувають хронологічні дослідження зброї, які дозволяють прослідкувати розповсюдження того чи іншого типу та інновації.
Коло наукових праць, присвячених палашам та шаблям салтово-маяцької культури, досить вузьке. У спільній роботі А. Захарова та В. Арендта вперше зроблено намагання розробити типологію та хронологію середньовічних шабель (Zakharow, Arendt 1934). До цієї ж теми звернувся М.Я. Мерперт (Мерперт 1955). Клинковому озброєнню хазарського каганату присвячений розділ дисертації та частина статті А.В. Криганова (Крыганов 1987, 1989). Ще раз ця тема піднята у дослідженні О.В. Комара і О.В. Сухобокова (Комар, Сухобоков 2000). Спільною рисою усіх наведених праць є узагальнене датування салтівських клинків другою пол. VІІІ – Х ст. Оскільки надійної хронологічної системи датування салтівських старожитностей поки що не створено у нашій праці виокремлюються тільки відносні найпізніші індикатори елементів клинкової зброї з довгим клинком, що походять з могильників Верхнього Подонців’я. У попередній роботі ми аргументували типолого-технологічні властивості зброї сер. VІІІ – поч. ІХ ст. (Голубєв, Голубєва 2012) інтерес представляє зброя наступного хронологічного етапу з трапецієподібним руків’ям та окремі перехідні взірці, які і використані нами у якості джерел: шабля з п. 254 Червоної Гірки (Аксенов, Михеев 2009, с. 389, рис. 3, 14 – 18); шабля з Верхньосалтівського катакомбного могильника з розкопок Покровського 1901-1902 рр. (Покровский 1905, с. 482, таб. ХХ, 1); шабля з кат. 1 Верхньосалтівського катакомбного могильника розкопок Бабенко 1911 р. (Бабенко 1914, с. 448, 449; Zakharow, Arendt 1935, s. 50, abb. 6; 7; 8; 9; tab. ІІ); шабля з кат. 99, п. 1 Верхньосалтівського катакомбного могильника ВСМ-ІV розкопок Аксьонова (Аксенов 2010, с. 114, 118, рис. 2, 1, 18 – 21); шабля з п. 2 та палаш з п. 4 кремаційного могильника біля селища Мохнач-Т (Колода 2015, с. 103, 104, 106 – 108, рис. 3, 7; 5, 2, 4, 5, 12); шабля з кремаційного комплексу могильника Бабчанка (Голубєва 2014, рис. 1.3.17; 1.3.32).
Взірці зброї, що досліджується, є конструктивно складними виробами – штаба, напускна хрестовина, деталі руків’я (його верхів’я та шипи) та елементи піхов – манжети, оковки лопатей, скоби та стакан. Доцільно розглядати кожну деталь окремо, оскільки еволюційні зміни у них могли протікати асинхронно. Для салтівських шабель характерною є мала кривизна клинків. У результаті корозії або
-40-
ритуального пошкодження зброї з поховань не завжди можливо встановити реальну кривизну клинка, що не завжди дозволяє відокремити шаблі від палашів. Спільним для обох різновидів зброї є викривлення ефесу у цілому за допомогою спеціальної обойми котра розташована між клинком та хрестовиною. Таким чином найбільш хронологічно рухливими деталями зброї є елементи ефесу та піхов.
На теперішній час виділяється два типа салтівських ромбоподібних у плані хрестовин клинкової зброї сер. VІІІ – поч. ІХ ст. – з дископодібними закінченнями кінців та без таких (Крыганов 1987, с. 72,73; Голубєв, Голубєва 2012, с. 48 – 50). Характерною рисою усіх салтівських клинків з паяними хрестовинами, що мають дископодібні закінчення є відсутність металевих шипів на загнутому у бік леза прямокутному руків’ї та відсутність довгого шипа у металевого верхів’я. Однак деякі ефеси таких шабель (рис. 1, 1, 2) мають перехідні форми руків’їв та їх верхівок. Так шабля з п. 254 Червоної Гірки має срібне п’ятикутне верхів’я руків’я трапецієподібної форми (рис. 1, 1). Шабля з Верхнього Салтова розкопок 1901-1902 рр. Покровського має також срібну молотоподібну (з відростком) верхівку руків’я прямокутної форми (рис. 1, 2). За умови однотипних хрестовин типи верхівок відрізняються не тільки у плані але і у перетині. У першої шаблі загнуте руків’я розширювалося від верхів’я до хрестовини. У другої – воно було загнуте прямокутне. Продовження еволюції ефесу можна спостерігати на шаблях котрі мають вже не дископодібні, а кулеподібні закінчення кінців (рис. 1, 3 – 5, 7). Ці хрестовини також спаяні з декількох деталей, мають аплікацію у центрі у вигляді ромба, у плані кулі нагадують диски; загнуті у бік леза трапецієподібні руків’я мають верхів’я з відростком (грушеподібні), стакан піхов таких шабель теж має трапецієподібну форму. Тільки руків’я шабель з кулеподібними закінченнями кінців у хрестовин мають срібні (рис. 1, 3), бронзові (рис. 1, 4) або залізні (рис. 1, 5, 7) шипи. У даних хрестовин уперше спостерігається вигин їх кінців у бік клинка (С-подібність) (рис. 1, 7). С-подібність хрестовин також є індикатором і найпізніших зразків клинкової зброї з другим типом хрестовин (рис. 1, 6).
На салтівському матеріалі також можливо простежити зміну конфігурації лопатей горизонтальної системи підвішування зброї до поясу у часі за металевими обоймами. Принципових змін не спостерігається. Вони радше носять естетичний характер – зміна моди. Обойми виготовлено з заліза, рідше бронзи та срібла. Однакові лопаті присутні у комплектах клинків з обома типами хрестовин. Ранні салтівські екземпляри залізні, подвійно Р-подібні (рис. 2, 1). Розповсюджені вони як у регіоні Подонців’я (Свистун, 2012; Колода 2012), так і за його межами (Саханев 1914, таб. ІV, 19). Очевидно їхніми прототипами були Р-подібні обойми лопатей попереднього часу – другої пол. VII – поч. VIII ст. Р-подібна подвійність конфігурації, скоріш за все, виникла за потреби відступу лопаті від гирла піхов. Варіантом даних обойм скоб є наявність декоративного шипа (рис. 2, 2). Надалі ця форма змінюється шляхом видовження внутрішніх кутів на зовні (рис. 2, 3), яка у свою чергу з часом стає трикутною у двох варіантах – з шипами (рис. 2, 4) та без них (рис. 2, 5); потім спостерігається ліквідація тупого кута трикутника (рис. 2, 6) та перехід форми у С-подібну у двох варіантах – з шипами (рис. 2, 7) та без них (рис. 2, 8, 9).
Враховуючи те, що матеріальна культура носіїв салтово-маяцької культури у Верхньому Подонців’ї єдина для усіх поховально-обрядових груп населення, стає можливим повне порівняння одноманітних зразків клинкової зброї з кремацій та інгумацій. У кремаційних похованнях металеві деталі зброї за рахунок окалини зберігаються майже у первинному вигляді. У тілопокладеннях стан збереженості залізних частин найчастіше у дуже поганому стані, але у деяких випадках зберігаються органічні матеріали з металевими деталями in situ. Так знахідка шаблі В.С. Аксьоновим у кат. 99 ВСМ-IV (рис. 1, 4), що знаходилася у піхвах, дозволила з’ясувати систему кріплення ременів портупеї до лопатей піхов (рис. 2, 9), котрі мають спеціальну, але дуже заіржавлену залізну скобу крізь котру пропускався ремінь портупеї. Її конфігурація та спосіб кріплення до лопаті стає повністю зрозумілим при порівнянні зі скобами, що виявлені у кремаційних комплексах (рис. 2, 10 – 14). Відстань між шайбами або S-подібними пластинами
-41-
заклепок та шипами по обидва боки скоб дорівнює товщині лопаті, яка вираховується за пустим простором П-подібних обойм лопатей (рис. 2, 15).
Таким чином, найпізніші салтово- маяцькі взірці шабель у Верхньому Подонців’ї характеризуються трапецієподібними вигнутими у бік леза руків’ями з шипами для пальців та грушеподібними верхів’ями, паяними прямими та С-подібно вигнутими у бік штаби хрестовинами з кулеподібним оформленням кінцівок, С-подібною формою лопатей піхов та їх трапецієподібним стаканом. Найпізніші взірці зброї з хрестовинами без кулеподібних закінчень у хрестовин характеризуються тільки паяними С-подібно вигнутими у бік штаби хрестовинами.
-42-
ЛІТЕРАТУРА
Аксенов В.С., Михеев В.К. Погребения со сложносоставными луками биритуального могильника Красная Горка салтовской культуры // Степи Европы в эпоху средневековья. – Донецк, 2009. – Т. 7. – С. 387-406.
Аксенов В.С. Новые материалы к распространению христианства среди аланского населения салтово-маяцкой культуры Подонечья / В.С. Аксенов // Верхнедонской археологический сборник. – Липецк, 2010. – Вып. 5. – С. 112 – 122.
Бабенко В.А. Древние памятники Хозарской культуры в сел. Верхнем Салтове // Труды XV археологического съезда. – М., 1914. – Т. 1. – С. 446-464.
Голубєв А.М., Голубєва І.В. Однолезова зброя з довгим клинком кочовиків VII –VIII ст. // Археологія. – 2012. – № 4. – С. 42-54.
Голубєва І.В. Звіт про наукові археологічні експертизи в Харківській області та в м. Харкові в 2013 р. / І.В. Голубєва, В.М. Окатенко, К.Г. Варачова, В.І. Квітковський, В.В. Колода, І.О. Резніченко, Г.Є. Свистун, Д.О. Філатов / – Харків, 2014 // НА ХІМ – 2013. – 239 л.
Колода В.В. Еще одна группа салтовских артефактов из Сухой Гомольши / В.В. Колода // Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження. – Харків, 2012. – Вип. 2. – С. 30-36.
Колода В.В. Новий могильник салтівської культури на Харківщині // Старожитності Лівобережного Подніпров’я. – К., 2015. – С. 97-110.
Комар А.В., Сухобоков О.В. Вооружение и военное дело Хазарского каганата // Восточноевропейский археологический журнал. № 2 (3), март-апрель 2000 / http: //archaeology.kiev.ua /journal/020300/komar_ sukhobokov.htm
Крыганов А.В. Вооружение и конское снаряжение кочевников юга Восточной Европы VIII – Х вв: Дис... канд. ист. наук. – Харьков., 1987 / Рукопись НА ИА НАНУ. Ф.12. №656. – 371 с.
Крыганов А.В. Вооружение и войско населения салтово-маяцкой культуры (по материалам могильников с обрядом трупосожжения) // Проблемы археологии Поднепровья. – Днепропетровск, 1989. – С. 98-114.
Мерперт Н.Я. Из истории оружия племен Восточной Европы в раннем средневековье // СА. – 1955. – XXIII. – С. 131-168.
Покровский А.М. Верхне-Салтовский могильник // Труды XII археологического съезда. – М., 1905. – Т. 1. – С. 465-491.
Саханев В.Б. Раскопки на Северном Кавказе в в 1911-1912 гг. // Известия археологической комиссии. – Вып.56. – СПб.,1914. – С. 75-219.
Свистун Г.Е. Ноый кремационный могильник на территории Чугуево-Бабчанского лесничества (предварительная информация) // Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження. – Вип. 2. – Харків. – 2012. – С. 79-84.
Zakharow A., Arendt W. Studia levedica: Archaeologischer Beitrag zur Geschichte der Altungarn im IX Jh. Budapest, 1935. 87 s.
-43-
Рис. 1. Салтівська клинкова зброя з перехідними та найпізнішими елементами.
1 – Червона Гірка п. 254 (за Аксенов, Михеев 2009); 2 – Верхній Салтів, розкопки 1901-1902 рр. Покровського (за Покровський 1905); 3 – Верхній Салтів кат. 1 розкопок Бабенко 1911 р. (за Zakharow, Arendt 1935); 4 – Верхній Салтів ВСМ-ІV кат. 99 (за Аксенов 2010); 5 – Мохнач-Т п. 1, 6 – Мохнач-Т п. 4 (за Колода 2015); 7 – Бабчанка (за Голубєва 2014).
-44-
Рис. 2. Еволюційно-типологічний ряд змін форми лопатей піхов та система кріплення портупейного ременя.
1 – Тополі; 2, 5 – Суха Гомільша п. 252; 3, 4 – Червона Гірка п. 254; 6 – Суха Гомільша п.175; 7 – Верхній Салтів кат. 1 розкопок Бабенко 1911 р.; 8, 10, 11, 15 – Бабчанка; 9 – Верхній Салтів кат. 99; 12 – 14 – Кочеток. 1 – за Кухаренко 1951; 2, 5, 6 – за Аксенов, Михеев 2006; 3, 4 – за Аксенов, Михеев 2009; 7 – за Zakharow, Arendt 1935; 8, 10, 11, 15 – за Голубєва 2014; 9 – за Аксенов 2010; 12 – 14 – за Свистун 2012.
-45-