header photo

Главная - Библиотека - Археология

Євдокимов Г.Л. «…Співай же йому пісні половецькі»

Євдокимов Г.Л. «…Співай же йому пісні половецькі» (Літопис Нестора) // Золото степу. Археологія України. К.; Шлезвіг, 1991. С. 281—283.

Кіпчаки, комани, половці - так називали араби, візантійці і руські сучасники тюркомовний народ, який кочував в ХІ-ХІІІ ст. в азово-чорноморських степах. Половецька тематика незмінно притягувала увагу вітчизняних і зарубіжних істориків. Аналізу письмових і археологічних джерел присвячені роботи П.В. Голубовського, Н.І. Веселовського, А.А. Спіцина, Д.О. Расовського, Г.О. Федорова-Давидова, С.О. Плєтньової та інших дослідників. Однією з найменш вивчених галузей культури половців лишається музикальна творчість. Першим звернувся до музикальної спадщини половців видатний російський композитор П.О. Бородін. Під впливом В.В. Стасова він у 1870 р. приступив до написання опери ,,Князь Ігор", сюжет якої побудований на героїчній поемі „Слово о полку Ігоревім". Для написання таких сцен опери, як половецький марш, хор дозору, половецькі танці, каватина Кончака, хор половецьких дівчат і інших Бородін використав усі можливі джерела - руські літописи, різні дослідження „Слова", епічні пісні тюркських народів. Угорець Гунфалєві пересилає йому наспіви, записані у нащадків половців, що жили в одному з округів Угорщини.
Про наявність у половців професійних музикантів-гудців і співаків довідуємось з Іпатівського літопису. В розповіді про Соргана і Атрака згадується гудець Ореві. У відомому Половецькому словнику визначені професії музиканта, співака і їх інструментів - рога і барабана.
Давньоруський літописець називає половецький смичковий інструмент гудком, очевидно на підставі зовнішньої схожості з аналогічним руським інструментом. Унікальне зображення музикального інструмента на кам'яній половецькій скульптурі зберігається в колекції Сімферопольського музею. Н.І. Веселовський вбачав У ньому схожість з сучасною балалайкою, С.О. Плетньова - з кочівницьким смичковим інструментом комизом. На жаль, не збереглися замальовки В.Н. Ястребова музикального дерев'яного інструмента типу "бандури", викопаного у 1894 р. селянином с. Тишовка Херсонської губернії в одному з курганів. Це була перша археологічна знахідка подібного типу.
Нова трапилась лише в 1984 р. під час Розкопок Краснознамянської експедиції великого кургану біля с. Кірове Бериславського р-ну Херсонської області. Половецьке поховання ХІІІ ст. було здійснено на вершині кургана епохи бронзи. Завдяки особливим умовам, добре збереглися дерев'яні деталі гробовища, яке нагадувало сані, а також лук, стріли інші предмети. Похований - чоловік 35-45 років, лежав за половецьким звичаєм - випростано на спині, головою на захід. Вздовж правої руки, поруч з сагайдаком, лежав дерев'яний музикальний інструмент і смичок. Повністю зберігся корпус, більша частина довгої шийки і голівка з трьома кілочками. Смичок простий, лукоподібний.
Інструмент виготовлений із одного шматка дерева - ясена, з різними вставками. Корпус довбаний, ночвоподібиий, овально-грушевидної форми. Дно кузова плоске з трьома різновеликими отворами-духовичками, розташованими по повздовжній вісі корпуса. Нижня частина кузова мала вставку у вигляді різбленого штиря - ніжки для опори інструмента під час гри. Комірці


Мал. 1. Половецька кам'яна статуя з Сімферопольського музею. оїн з музичним інструментом, зображеним внизу зліва.

-281-



Мал. 2. Вгорі: половецький струнний інструмент з кургану біля с. Кірове, розкопки 1984 року. Внизу: чоловіче поховання у кургані біля с. Кірове, здійснене у дерев'яному гробовищі. Музичний інструмент знаходився біля правої ноги.


Мал. 3.
Реконструкція музичного інструменту та половецький музикант.

кузова мають два прямокутні вирізи для поперечної планки, на яку, очевидно, кріпилась дугоподібна підставка для струн. Етнографічний матеріал дозволяв припустити наявність деки із міхура тварини. Довжина корпуса 36 см, ширина -12 см, висота 4-5 см.
Шийка інструмента довга із ледь помітними врізними ладами. Верхня її частина підсилена плавкою із твердої породи дерева, яка посаджена на клей і закріплена кілочками. Шийка закінчується підтрикутною коробчатою голівкою. На переході від шийки до голівки видовбано прямокутний отвір для струн, які кріпились на кілочки нижньої частини голівки. Довжина шийки з голівкою 44 см, ширина - 3,5 см. Судячи з дугоподібної підставки і пропиляних в ній борозенок - струн було три. Середня струна виступала, бокові знаходились на одному рівні. Інструмент при грі тримали в правій руці, вертикально спираючи на підлогу або коліно. Такий спосіб гри характерний для давніх і сучасних народних смичкових інструментів Сходу. В Київский Русі, судячи з досліджень Н.І. Првалова і Б.О. Колчина, гудки при грі також ставились вертикально.
Половецький "комуз" із Кірово є результатом подальшого розвитку музикальних смичкових інструментів Сходу - типу "ребаба". В етнографічній літературі ми знаходимо йому близькі аналогії - монгольські ікеле, киргизький і калмицький кобиз-комуз.

-282-


Знахідка музикального інструмента у Кіровському кургані відкриває добру перспективу для вивчення музикальної спадщини половців. Вже тепер можна виготовити його точну копію, визначити діапазон звучання, а використавши записані Гунфалєві, половецькі пісні, почути давню музику степів.

-283-